Коли світ готується зустрічати Новий рік вдруге, за старим юліанським календарем, в Україні розгортається одне з найдавніших, найколоритніших та найвеселіших народних свят — Маланка. Це не просто ще один день у календарі, а справжній вибух енергії, сміху та прадавніх традицій, що сягають корінням глибоко в дохристиянські часи. У ніч з 13 на 14 січня, напередодні дня Святого Василя, українські села та міста перетворюються на живу сцену, де реальність переплітається з міфом, а звичайні люди — з дивовижними персонажами.
Маланка, або Щедрий вечір, — це унікальне явище української культури, яскравий карнавал-переберія, що поєднує в собі обрядові ігри, театралізовані дійства, музику та ритуали, спрямовані на забезпечення добробуту та відлякування злих сил. Давайте зануримося у цей дивовижний світ, щоб зрозуміти, хто така Маланка, чому її “водять”, і як ця тисячолітня традиція продовжує жити та надихати сьогодні.
Корені свята: від язичницьких міфів до християнської традиції
Історія Маланки є класичним прикладом синкретизму, де давні язичницькі вірування тісно переплелися з християнським календарем. Спочатку свято було пов’язане з культом Місяця та вшануванням прародительки Лади та її доньки, яка у різних міфах мала імена Міланка, Миланка чи Маланка. Вона уособлювала весну, що мала прийти на зміну зимі. За легендою, злий змій викрав її та ув’язнив у підземному царстві, а богатир Василь (який згодом асоціювався зі святим Василем) звільнив її, повернувши на землю весну та життя.
З приходом християнства на ці землі, язичницьке свято було приурочене до дня преподобної Меланії Римлянки, який відзначається 13 січня (31 грудня за старим стилем). Наступний день, 14 січня, є днем пам’яті святого Василя Великого. Так народна свідомість об’єднала язичницьких персонажів із християнськими святими, створивши унікальний обрядовий комплекс “Маланка і Василь”, що символізує перехід від старого року до нового, боротьбу темряви зі світлом і хаосу з порядком.
Головні дійові особи: хто є хто у вертепі Маланки?
Центральним елементом святкування є обрядовий обхід дворів гуртом ряджених, який називається “Маланка” або “переберія”. Кожен персонаж у цьому дійстві має свою унікальну роль та символічне значення. Хоча склад гурту може відрізнятись у різних регіонах, є кілька ключових фігур, без яких Маланку уявити неможливо.
- Маланка (або Меланка): Як не дивно, цю головну жіночу роль майже завжди виконує переодягнений у жінку хлопець. Вона символізує хаос, безлад, і є дещо незграбною та смішною господинею, яка все робить навпаки: миє піч глиною, підмітає сміття від порога до середини хати. Її комічні дії створюють атмосферу веселощів та символізують світ “навиворіт” у перехідний період між роками.
- Василь: Цей персонаж, навпаки, уособлює порядок, стабільність і є “нареченим” Маланки. Він ходить поруч, намагаючись вгамувати її та навести лад. Їхня взаємодія створює головну комічну лінію дійства.
- Коза: Один із найдавніших символів у цьому обряді. Коза уособлює родючість, багатство та життєву силу. За сюжетом, Коза танцює, а потім “вмирає”. Щоб її воскресити, всі учасники дійства мають докласти зусиль: її лікує “лікар”, доять “доярки”, а господарі дому мають дати щедрий подарунок. “Воскресіння” Кози символізує відродження природи навесні та обіцяє добробут родині на весь рік.
- Дід та Баба: Символізують духів предків, які приходять у цей час на землю, щоб благословити своїх нащадків. Вони часто є найвеселішими персонажами, що розважають господарів жартами та танцями.
- Інші персонажі: До гурту маланкарів часто долучаються й інші маски: Ведмідь (символ сили), Журавель (провісник весни), Чорт (уособлення злих сил, яких треба прогнати), Смерть з косою, Лікар, Жандарм, а також сучасні сатиричні персонажі, що висміюють суспільні вади.
Обрядові дії: щедрування та “водіння Маланки”
Процес святкування має чітку структуру. Увечері 13 січня, який називається Щедрим вечором, родини збираються за святковим столом. На відміну від пісного Святвечора перед Різдвом, на Маланку готують щедрі, м’ясні страви. Головною обрядовою стравою є щедра кутя, заправлена смальцем або вершками.
Після вечері починається головне дійство. Гурт маланкарів збирається і починає свій обхід. Заходячи на подвір’я, вони просять дозволу “Маланку завести”. Отримавши згоду, вони розігрують цілу виставу: співають спеціальні пісні — щедрівки, танцюють, жартують, бажаючи господарям щастя, здоров’я, гарного врожаю та приплоду худоби.
“Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати…”— уривок з найвідомішої української щедрівки, відомої у світі як “Carol of the Bells”.
Дійство наповнене символізмом: “смерть” і “воскресіння” Кози, безлад, який влаштовує Маланка, та подальше наведення порядку — все це є ритуальним відтворенням циклу життя, смерті та відродження. За свої віншування та виставу маланкарі отримують щедру винагороду: гроші, ковбаси, солодощі. Вважалося, що чим щедріше обдарувати ряджених, тим багатшим буде рік.
Регіональні особливості: від Буковини до Поділля
Хоча основа свята є спільною для всієї України, кожен регіон має свої унікальні традиції святкування Маланки. Десь вона більш театралізована, десь — архаїчна та сповнена містики.
| Регіон | Особливості святкування |
|---|---|
| Буковина (Вашківці, Красноїльськ) | Найвідоміші та наймасштабніші святкування. Красноїльська Маланка вражає своїми автентичними, важкими та дещо моторошними масками Ведмедів, зробленими з соломи та сіна, та крилатими костюмами. Це справжній карнавал, що збирає тисячі учасників та глядачів і внесений до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. |
| Гуцульщина | Тут Маланка часто має більш містичний характер. Ряджені можуть зображати “дідьків” (чортів), які символізують потойбічні сили. Обряди спрямовані на очищення та захист. |
| Поділля | На Поділлі, окрім традиційних персонажів, часто можна зустріти гурти “циганів”, які “продають” та “купують” коней (переодягнених хлопців), влаштовуючи веселий торг. |
| Центральна Україна | Тут святкування більш зосереджене на щедруванні та водінні Кози. Дійство має більш пісенний та ліричний характер. |
Маланка сьогодні: відродження традицій та сучасний погляд
У радянські часи Маланка, як і багато інших народних свят, зазнавала утисків та заборон. Проте традиція вижила завдяки ентузіастам та сільським громадам, які потай продовжували її відзначати. Сьогодні свято переживає справжній ренесанс. Воно стало не лише способом збереження спадщини, а й потужним туристичним магнітом.
Сучасна Маланка — це не тільки відтворення давніх обрядів. У гуртах ряджених з’являються нові персонажі — сатиричні маски політиків, зірок шоу-бізнесу, героїв фільмів. Це свідчить про те, що традиція жива, вона реагує на сьогодення, зберігаючи свою головну функцію — через сміх та гру осмислювати реальність, висміювати вади та стверджувати добро.
Висновок: Маланка — живий код нації
Маланка — це набагато більше, ніж просто фольклорне свято. Це унікальний культурний феномен, в якому, як у дзеркалі, відобразилася історія, світогляд та характер українського народу. Це свято свободи, сміху та єднання. Воно вчить нас, що будь-який хаос можна подолати, що за темною зимою завжди приходить світла весна, і що сміх — найкраща зброя проти будь-якого зла. Відвідати українську Маланку — означає доторкнутися до живої, дихаючої традиції, відчути потужну енергію землі та назавжди закохатися у багатство української душі.
English 
Українська